У Перемишлі в Польщі вшанували вояків Української галицької армії (УГА) і вояків армії Української Народної Республіки (УНР), які загинули в таборі для військовополонених, що розташовувався в 1918–1921 роках у селі Пикуличі (частина цієї території належить нині до Перемишля).
Розпочався захід богослужінням у соборі святого Івана Хрестителя Української греко-католицької церкви. Опісля громадська панахида відбулась на місці колишнього табору. Нині тут військовий цвинтар, де поховані від 2 до 3 тисяч українських вояків УГА і петлюрівців, які відступили з польським маршалом Юзефом Пілсудським із України перед приходом більшовиків. Це були інтерновані вояки, тобто примусово затримані і роззброєні.
У вшануванні взяла участь група депутатів Львівської обласної ради, представники Інституту національної пам’яті України, товариств «Надсяння», «Холмщина» зі Львова, української громади Перемишля, влади Підкарпатського воєводства Польщі, українські дипломати в Польщі.
«Ми тут, бо розуміємо тяглість військової громадянської традиції. Ми маємо право на історичну пам’ять», – наголосив під час громадської панахиди Антон Дробович, керівник Інституту національної пам’яті України.
Церковна хода пам’яті українських воїнів, які загинули за волю України, була започаткована в Перемишлі рівно 100 років українцями Перемишля і єпископами УГКЦ, зокрема Йосафатом Коциловським. Традиційно через тиждень після Зелених свят українці йшли на військовий цвинтар. Комуністична влада Польщі заборонила захід. 1990 року року ця традиція була відновлена.
«Сподіваюсь, що ми дізнаємось імена загиблих. Тут спочивають понад 2000 вояків УГА і УНР. Сподіваюсь,що ми вшановуватимемо історичну пам’ять і будуватимемо майбутнє», – сказав депутат Львівської обласної ради Святослав Шеремета.
Також на військовому цвинтарі є дві братські могили, у яких спочивають 47 бійців УПА, які були вбиті 7 січня 1946 року в селі Бірчі і 22 травня 1947 року в Лішні (Польща).
У 1919 році в таборі перебували близько 30 тисяч військовополонених. Щодня через жахливі умови утримання вмирали до 100 людей. Антисанітарні умови і хвороби серед полонених були загрозою для місцевого населення, яке вимагало закриття табору. У 1921 році його ліквідували.
Згодом сюди перенесли останки померлих бійців із довколишніх сіл, обгородили кладовище і на спільній могилі встановили пам’ятник із написом «Борцям за волю України».