У судах України досі використовують неконституційний мовний закон
У квітні 2026 року в Україні, попри те, що закон «Про засади державної мовної політики» втратив чинність вісім років тому, судді все ще посилаються на нього. Це виявилось під час розслідування журналістів «Схем» (Радіо Свобода), які проаналізували дані судового реєстру.
Закон, відомий як закон «Ківалова-Колесніченка», був визнаний неконституційним у 2018 році. Проте, судді різних інстанцій, включно з Верховним судом, продовжують використовувати цей документ у своїх рішеннях. Серед суддів, які посилались на цей закон, є і ті, хто нині працює у Конституційному суді України, що і визнав даний закон неконституційним.
Згідно з даними розслідування, у 2025 році судді Верховного суду, зокрема Володимир Погребняк, Олег Васьковський та В’ячеслав Пєсков, застосували статті цього нечинного закону під час розгляду справи щодо кредиторських вимог на суму понад 2 мільярди гривень. Суддя Погребняк спершу відмовився коментувати ситуацію.
Утім, згодом Апарат секретаріату господарської касації повідомив, що це була «описка» і її виправили у новій судовій ухвалі від 26 лютого 2026 року, процитувавши вже чинний закон.
Інший суддя, Євген Синельников, також використав цей закон у рішенні від 2024 року щодо стягнення заборгованості з комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго».
На запитання журналістів про причини використання цього закону, Синельников відповів: «Я уточню». Після цього в судовому реєстрі з’явилася нова ухвала, в якій суддя визнав своє попереднє посилання на закон помилковим.
У 2023 році закон також цитувала Алла Олійник, тодішня суддя Верховного суду, яка нині є суддею Конституційного суду – того ж суду, що визнав цей закон неконституційним у 2018 році. В Конституційному суді уточнили, що використання цього закону суддею Олійник було «опискою», яка не вплинула на суть рішення.
Журналісти виявили, що цей закон також використовували в районних судах. Суддя Оболонського райсуду Києва Олексій Диба у 2025 році посилався на закон як підставу для нерозгляду позовних заяв.
На запит судді Диби про причини використання нечинного закону, він відповів: «Якщо була допущена помилка, то можна вирішувати ці питання в процесуальному порядку».
Подібні випадки зафіксовані й у суддів Київської та Херсонської областей, а також у Харкові. Григорій Усик, очільник Вищої ради правосуддя, зазначив, що не зустрічав подібних випадків у своїй дисциплінарній практиці, але припустив, що таке застосування може бути «неумисним і помилковим». Володимир Кулик, дослідник мовної політики, назвав ситуацію «правовою анархією».
Розслідування «Схем» показало, що статус закону на сайті Верховної Ради тривалий час був «поточним», хоча він втратив чинність. Проте, зміни до закону продовжували вноситися. Після запиту журналістів, статус закону змінився на «нечинний».
Закон «Ківалова-Колесніченка», ухвалений у 2012 році, викликав бійки в парламенті та вуличні протести, запроваджуючи статус «регіональних» для мов, якими говорить понад десять відсотків мешканців. Як наслідок, російська мова стала регіональною у 13 з 27 територіальних одиниць України. Експерти вважають, що цей закон загрожував саботажем уживання української мови.
Журналісти також з’ясували, що Москва фінансувала просування цього закону через російський державний «Правфонд», виділяючи гроші на підготовку альтернативного звіту про нібито невиконання положень Европейської хартії регіональних мов.
