Центр досліджень визвольного руху з Архівом Служби безпеки України опублікували півсотню архівних документів зі справи українського письменника Миколи Хвильового (Микола Фітільов, 1893-1933 роки життя). Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, серед документів – чимало донесень агентів на письменника, а також листи і передсмертні записки. 13 грудня минає 128 років від народження Миколи Хвильового.
В електронній версії вже можна ознайомитися з анкетою зі справи-формуляра на Миколу Хвильового, агентурними донесеннями про другу частину роману «Вальдшнепи», про повернення Миколи Хвильового з-за кордону, також оприлюднений лист письменника до матері, його передсмертна записка, а також передсмертна записка до доньки. Серед опублікованих архівів – протокол допиту дружини письменника Юлії Уманцевої від 13 травня 1933 року.
Як інформує Центр досліджень визвольного руху, радянські спецслужби завели справу-формуляр на Миколу Хвильового, додавши до анкети декілька відомостей: рік і місце народження, адресу, професію, прізвисько. Серед чекістів письменника називали «Вальдшнеп», відповідно до назви роману Миколи Хвильового. Прізвисько письменника говорить про те, що спецслужби стежили за його творчістю.
«Що роблять герої Хвильового ‒ п’ють, розбещують, бігають за спідницями, їздять на автомобілях, жруть сенаторські і дитячі пайки, словом, нове міщанство з партквитками», – мовиться в ангентурному зведенні.
Агенти обурювалися тим, що у творах письменника «вся робота ЧК представлена, як чорний трибунал, що складається з садистів, які пригнічують інтелігента та змушують його вбити свою ж матір».
Одного з донощиків обурила назва статті Миколи Хвильового «Московські задрипанки», а ще більше, її зміст: «Росія ж самостійна держава? Самостійна. От і ми самостійна…Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати».
Агенти доносили також на літературне об’єднання ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури), до якого входив Микола Хвильовий. Членів ВАПЛІТЕ змусили завершити діяльність організації у 1928 році за «войовничий націоналізм». Втім і після заборони, за «ваплітянцями» стежили радянські органи.
Серед опублікованих матеріалів є особисті листи Миколи Хвильового, зокрема від його матері. З листування видно, що мати письменника була у скрутному становищі, переживала голод, їла квітки акції, макуху та тирсу. «Життя жахливе. І в голодовку такого не було. Деяких неможливо впізнати, обличчя опухлі, руки і ноги. Є що і помирають… Вибачте, що без марки. Не пам’ятаю, коли й гроші були», писала мати до сина.
13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власній квартирі в будинку «Слово», що у Харкові. Тоді були різні розмови про причини самогубства, що такий крок міг спричинити і арешт товариша Михайла Ялового, і побачене жахливе становище українського села в 1933 році, матеріальне скрута.
Микола Хвильовий у передсмертній записці написав: «Арешт Ялового ‒ це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?…Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя ‒ ви й не уявляєте…».
Навіть після похорону Миколи Хвильового на нього продовжували писати доноси.
Микола Хвильовий народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Сумщині. У 1916 році воював і повернувся з більшовицькими поглядами. У квітні 1919 року вступив у лави комуністів. А у 1921 році переїхав у Харків, почав видавати свої твори. Микола Хвильовий був письменником-авангардистом, комуністом, памфлетистом. Саме йому належать слова «Дайош Європу!», коли йшла дискусія про те, куди має рухатись відроджена культура України: у бік Москви чи Європи.
«Ви питаєте, яка Європа? Беріть, яку хочете: минулу чи сучасну, буржуазну чи пролетарську, вічну чи мінливу… Європа – це європейський інтелігент у найкращому розумінні цього слова. Це, коли хочете, знайомий нам чорнокнижник із Вюртенберга, що показав нам грандіозну цивілізацію і відкрив перед нами безмежні перспективи. Це доктор Фауст, коли розуміти його, як допитливий людський дух… Саме ця страшна сила і є згаданий нами тип, і є психологічна Європа, що на неї ми мусимо орієнтуватись. Саме вона виведе наше молоде мистецтво на великий і радісний тракт до світової мети», – писав він.
1933 року під час поїздки по селах на півдні України став свідком Голодомору. 13 травня 1933 року вчинив самогубство.