Сибіга закликав Польщу до діалогу щодо героїв УПА
УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – це військово-політичне формування, що діяло на території України з 1942 по 1956 рік.
Основною метою створення УПА було об’єднання розрізнених націоналістичних збройних груп під керівництвом ОУН(б). Головним завданням УПА було створення національної української армії та підготовка до повстання після виснажливих війн між комуністичним СРСР і нацистською Німеччиною.
УПА виступала за створення незалежної та соборної Української держави, яка мала об’єднати всі етнічні українські землі.
Вважається, що організація була заснована 14 жовтня 1942 року. Одним із останніх боїв УПА з військами НКВС вважається бій, метою якого було блокування радянських військових колон, які прямували до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, останній бій вояків УПА відбувся в 1967 році.
З травня по листопад 1943 року УПА очолював Дмитро Клячківський, а з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич. З 1950 по 1954 рік командування перейшло до Василя Кука.
Для УПА була характерна партизанська тактика, а все озброєння здебільшого було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським. У складі УПА воювали не лише українці, а й представники інших національностей, зокрема євреї та росіяни.
УПА боролася на два фронти: проти нацистської Німеччини та згодом проти радянської влади. Її діяльність визнали антинімецьким повстанням навіть німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади УПА на німецькі військові підрозділи тривали до серпня 1944 року, про що свідчать німецькі документи та звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда намагалася очорнити УПА, стверджуючи, що вона співпрацювала з нацистами. У 2014 році Верховний суд росії визнав УПА екстремістською організацією.
У Польщі також спостерігається негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяли не лише вояки УПА, а й інші загони та мережі, зокрема «Бульби»-Боровця, «мельниківці» та різноманітні отамани, а також німецькі каральні частини та поліцаї, до складу яких входили як українці, так і поляки.
Згідно з документами СБУ, в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб, а українські – 16 523, при цьому Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші націоналістичні загони причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в Україні після здобуття незалежності варіюється між позитивним (борці за незалежність) і негативним (колаборанти). Після Революції гідності постійно переважає визнання заслуг УПА.
З 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. Законом 2018 року їм надано статус учасників бойових дій.
За даними соцопитування, проведеного восени 2023 року, для понад двох третин українців УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної пам’яті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – зазначила програмна директорка Центру досліджень визвольного руху Ярина Ясиневич.
