МЗС України: Вихід РФ з конвенції про тортури – частина системної політики
Рішення уряду росії про ініціювання денонсації Європейської конвенції про запобігання катуванням вкотре підтверджує, що «Росія є територією беззаконня, де людське життя і гідність нічого не варті», зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
«Цей крок є продовженням багатьох російських злочинів, включаючи широко поширені тортури, страти і нелюдське поводження з українськими військовополоненими. Це є частиною системної політики тортур російського режиму, яка глибоко вкорінена в російській історії і базується на злочинах ГУЛАГу і сталінського терору», – написав Сибіга у соцмережі X.
Напередодні стало відомо, що російський уряд запропонував денонсувати Європейську конвенцію про запобігання катуванням. Постанову про подання президентові рф для внесення до Держдуми відповідної пропозиції підписав прем’єр-міністр Михайло Мішустін.
В документі йдеться про те, що росія виходить з конвенції та ухвалених до неї протоколів.
У тексті документа уряд посилається на своє право пропонувати припинити дію міжнародного договору, до якого приєднувалася росія. За законом, у поданні мають бути зазначені обґрунтування доцільності припинення договору, однак в опублікованому документі така інформація відсутня.
Європейська конвенція щодо запобігання катуванням була схвалена Радою Європи у 1987 році. росія ратифікувала її у 1996 році, ставши членом Ради.
У 2022 році росія оголосила про вихід із Ради Європи, а Рада – про її виключення через широкомасштабну війну проти України. Після цього Москва почала виходити з міжнародних договорів, пов’язаних з організацією. Зокрема, росія перестала бути стороною Європейської конвенції з прав людини і відмовилася виконувати рішення Європейського суду з прав людини, денонсувала конвенції про захист національних меншин, про перешкоджання тероризму, соціальну хартію і хартію місцевого самоврядування.
Минулого місяця Офіс генерального прокурора України повідомив, що на окупованих територіях і в самій росії виявлено 176 стаціонарних місць несвободи та понад 120 тимчасових (транзитних) точок, де утримують і катують українських полонених.
