У Львові 21 жовтня попрощалися з добровольцем Збройних сил України, футбольним тренером, громадянином Ізраїлю 39-річним Дмитром Фіалкою. Він загинув 1 вересня, виконуючи бойове завдання, під Бахмутом. Тіло українського захисника вдалося обміняти 11 жовтня.
«Я був із ним безпосередньо в тому бою. Все сталося в одну долю секунду. Бій, сутичка і, на жаль, ми втратили нашого наставника, батька, командира. Це було кульове поранення в голову, без шансів вижити» , ‒ розповів побратим Дмитра Фіалки.
Як тільки почався повномасштабний наступ Росії на територію України, Дмитро Фіалка залишив тренерську роботу в футбольному дитячому клубі і пішов у Львові у військкомат. Але йому, як громадянинові Ізраїлю, відмовили в мобілізації, не було вже місць у теробороні, і він пішов служити добровольцем. Спершу, маючи бойовий досвід, тренував українських воїнів, а невдовзі почав виконувати бойові завдання.
Дмитро Фіалка виїхав зі Львова в Ізраїль у 16-річному віці. Там закінчив школу, університет, три роки служив в ізраїльській армії, брав участь у війні з Ліваном у 2006 році, а після військової служби працював тренером юнацької команди.
У 2015 році він повернувся у Львів, де створив свою родину.
У подружжя Єви і Дмитра Фіалків народилися дочка і син, яким сьогодні 6 і 4 роки.
Дмитро Фіалка у Львові працював у дитячому футбольному клубі «Локомотив», потім, до 2020 року, тренував дітей у клубі «Динамо» у Львові. А до того, як пішов захищати Україну, тренував вихованців у дитячо-юнацькій школі футбольного клубу «Львів».
«Дмитро був зі своїми ідеями у футболі, набирався досвіду кращих клубів, був цілеспрямований. Він був відданий футболу», ‒ каже директор футбольного клубу «Львів» Ярослав Лемех.
«У 2021 році до нас прийшов тренером Дмитро Богданович. Він вносив свої корективи у склад, грали по новій схемі. Всі ми його любили. Ми були дуже потужною командою при ньому», ‒ говорить Захар Фалісей, вихованець Дмитра Фіалки.
Церемонія прощання відбулася на площі Ринок. Поховали Дмитра Фіалку у Львові за юдейською традицією на єврейській дільниці Янівського цвинтаря.
Провести свого тренера в останній путь прийшли його вихованці, а також друзі по футбольних клубах. Прапор, яким накривали домовину, віддали дружині.