Суддівство на замовлення

by host

Вже давно ні для кого не є секретом, що при наявності грошей все в нашій країні можна вирішити, навіть винести неправосудне рішення суду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду № 7-р/2020 від 11.06.2020, через шість місяців з дня ухвалення рішення втратила чинність стаття 375 Кримінального кодексу, яка була визнана неконституційною.

Стаття КК, яка втратила чинність, передбачала, що постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Другою частиною статті було передбачено, що ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

У Рішенні наголошується, що кримінальний закон (стаття 375 Кодексу) має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачуваності. Це є гарантією здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист.

Встановлення кримінальної відповідальності за постановлення „завідомо неправосудного“ судового рішення створює ризики та можливості для впливу на суддів. На думку Суду, конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 Кодексу.

Даним Рішенням Конституційний Суд позбавив по суті можливості притягнення суддів до відповідальності. При цьому не було проаналізовано, що будь-які рішення, вироки, ухвали виносяться іменем України, отже дане Рішення по суті завдає збитку авторитету державної влади в цілому.

От і настала для суддів повна безкаранність!!! І можна плювати на закон з різних боків, головне, щоб грошики до карманів сипалися!

І зовсім нецікаво чи винна людина чи ні….

Липень 2019 року було скоєно замах на начальника Управління захисту економіки Національної поліції у Закарпатській області полковника поліції Андрія Іванківа. Невідомі розстріляли його авто по дорозі на роботу.

25 вересня того ж року були затримані громадяни: Михайло Салей – діючи працівник поліції, та Михайло Данило – колишній поліцейський та президент федерації боксу Закарпаття.

Першого підозрюють у скоєнні злочину , другого у замовленні.

Хоча до затримання Салей та Данило не були навіть знайомі між собою до затримання. У слідства теж немає доказів їх знайомства.

Справу розслідувало ГСУ НП України, хоч і це і не віднесено до їх підслідності за територіальністю. Справу, в якій головним підозрюваним та потерпілим є поліцейські повино розслідувати ДБР.

Ймовірно, шо потерпілій Іванків будучи високопосадовим офіцером у поліції міг впливати на слідство та фальсифікувати справу, щоб запроторити Данила у в’язницю маючи корисні мотиви.

Михайло Данило – головна ціль замовної справи.

Салей – просто став жертвою, якого слідчі вибрали на роль кіллера.

У суду немає вагомих доказів чи підстав тримати обох у СІЗО. Прокурор подаючи клопотання про тримання під вартою зсилається тільки на тяжкість статті – 348 ст. ККУ та на те, що начебто Данило може тиснути на свідків чи на потерпілого, хоча слідство вже давно закінчилось і йдуть тільки суди.

У матеріалах справи взагалі відсутні відомості щодо то, щоб хтось зі свідків вказував на Данила М. та Салея М. Потерпілий також особисто на досудовому слідстві тричі заявляв, що ніколи не бачив обвинуваченого (особу, яка стріляла), а з Данилом та Салейом ніколи не бачився та не мав жодних справ!!!

Головною суддею у колегії суддів є Марина Антонюк – скандальна суддя, яка фігурувала у справах по Стерненку, Шеремету, Микитася з Татаровим та інших. Її чоловік високопосадовий офіцер у нацполіції і ймовірно саме через головне слідче управління впливаю на Марину Станіславівну та утримують Салей і Данила під вартою.

У провадженні Марини Антонюк із Шевченківського районного суду м.Києва перебувала справа за скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Державної фіскальної служби. Суть скарги полягала в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. За результатом розгляду справи було ухвалено відмовити в задоволенні заяви.

У зверненні до Вищої ради правосуддя (№3707/0/6-21) М.Антонюк зауважила, що такі дії можуть спонукати до ухвалення потрібних заявникові рішень в інших справах. Адже він постійно на щось скаржиться.

На це повідомлення ВРП відреагувала доволі швидко, закликавши Службу судової охорони невідкладно вжити заходів щодо особистої безпеки судді. Також усі обставини, про які розповіла М.Антонюк, перевірять представники Офісу Генерального прокурора.

Суддя Марина Станіславівна Антонюк напевно і не чула або не хоче чути, чи робить вигляд, що не знає про практику ЄСПЛ щодо зміни запобіжного заходу на більш м’який за сплином 6 місяців?

Що ж переважить на вагах правосуддя: справедливість і визнання принципу верховенства права та Європейської конвенції із захисту прав та основних свобод людини та громадянина, яку Україна ратифікувала у сподівванні приєднатися до європейських цінностей чи ґвалтування суддею Антонюк Мариною Станіславівною принципу верховенства права та закону, рівності всіх перед судом? Хоча Марина Станіславівна напевно яе та Феміда – пов’язку на очі і можна продовжувати?

Читати також