З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зафіксовано понад 102 тисячі воєнних злочинів, скоєних російськими військовими, заявив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
«В середньому це по 160 (злочинів – ред.) щодня. Серед них – обстріли, розстріли цивільних, знущання з мирного населення, сексуальне насильство, незаконна депортація, викрадення людей, незаконне позбавлення волі. Через російську збройну агресію в Україні немає жодного повністю безпечного місця», – сказав Клименко.
За його словами, постійно наповнюється спеціальна база «Воєнний злочинець», куди вносять дані всіх ідентифікованих осіб, які беруть участь у військовій агресії РФ – наразі у реєстрі є понад 240 тисяч записів.
«Зібраною інформацією ми поділилися з нашими партнерами через канали Європолу, Інтерполу, а також обмінюємося даними на запити окремих країн», – додав очільник МВС.
Як повідомляє сайт МВС, ці дані Клименко озвучив на зустрічі міністрів внутрішніх справ і безпеки G7 у Японії, долучившись до заходу в онлайн-форматі.
Кремль категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних в Україні і заперечує воєнні злочини.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.