Російська влада змінює імена та дати народження незаконно депортованих українських дітей, заявила віцепрем’єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
«У Росії, де в усіх регіонах їх (дітей – ред.) ховають, змінюють ідентичність, змінюють імена, прізвища, дати народження, роблять усе, щоб асимілювати, а фактично – чинять акт геноциду стосовно наших дітей, насильно русифікують, дають так звані паспорти, роблять усе, щоб діти забули про свою рідну землю, забули мову, забули культуру і прийняли, як вони кажуть, нову реальність», – цитує агенція «Інтерфакс-Україна» Ірину Верещук з її виступу на конференції конференції «UA: Війна. Недоспівана колискова».
Верещук наголосила на необхідності масової міжнародної підтримки в питанні повернення українських дітей.
«Нам потрібен тиск на Росію. Ми повинні знайти механізм негайно, тому що кожен день, доки діти залишаються там, це мінус до їхнього майбутнього. Це втрата їхньої ідентичності», – сказала Верещук.
Коментарів російської сторони з цього приводу немає.
На сьогодні, за даними української влади, офіційно відомо про майже 20 тисяч дітей, депортованих Росією з окупованих територій України.
31 травня російське видання «Важные истории» повідомило, що близько двох з половиною тисяч дітей-сиріт або тих, які залишилися без батьківського піклування, могли вивезти до Росії з початку широкомасштабного вторгнення в Україну.
17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової.
За версією суду, Путін та Львова-Бєлова особисто відповідальні за примусову депортацію дітей із окупованих українських територій до Росії. У РФ після ордеру на арешт Путіна і Львової-Бєлової заявили, що повернуть дітей Україні, коли будуть «безпечні умови».
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.